Методика Рея-Тейлора

Нейропсихологічне дослідження просторових уявлень проводиться за допомогою методики Рея-Тейлора. Методика копіювання фігур Рея-Остерріца й Тейлора є ефективним інструментом для дослідження зорово-просторових синтезів і побудови цілісного образу.

Пропонується наступна типологія блоків просторових уявлень, що по-різному випадають із нормального функціонування при ураженнях головного мозку:

1) стратегія оптико-просторової діяльності;

2) усвідомлене сприйняття цілісного перцептивного поля;

3) координатні уявлення;

4) метричні уявлення;

5) структурно-топологічні уявлення;

6) проекційні уявлення.

Усі просторові уявлення або повністю актуалізуються правою півкулею (соматогнозис, метричні та структурно-топологічні параметри), або формуються (як координатні, проекційні уявлення, стратегія) у процесі становлення парної взаємодії півкуль.

При ураженні головного мозку дефіцит перших патогномонічний для дисфункції правої півкулі, інші можуть супроводжувати поразку як правої, так і лівої півкулі, або виникати на фоні розузгодження міжпівкульних взаємодій.

Вивчення особливостей конструктивного гнозису та праксису хворих на шизофренію відбувалося за допомогою методики копіювання фігур Рея-Остерріца й Тейлора та тесту на складання кубиків Кооса за заданим зразком (методика для оцінки невербального інтелекту, що використовується у тесті Векслера та в нейропсихологічній діагностиці — Лурія А.Р., 1969; Симерницька Е.Г.,1985; Марковська І.Ф., 1987).

Як і інші психічні процеси, просторові уявлення актуалізуються завдяки тісній міжпівкульній взаємодії, до якої права та ліва мозкові гемісфери вносять свій специфічний функціональний внесок. Аналіз клінічного матеріалу підтверджує факт активної участі обох півкуль мозку в протіканні цих видів психічної діяльності, їх тісної функціональної співпраці.

При поразці і правої, і лівої півкулі у хворих мають місце порушення різних їх форм. Тим часом дисфункція правої півкулі приводить до більш виражених та різноманітних дефектів. У даний час однозначно визнається функціональний приоритет правої півкулі, правосторонній локус контролю за протіканням невербальних форм психічної діяльності людини.

На частоту просторової та зорово-мнестичної дисфункції впливає й те, що при лівосторонньому стражданні мозку вона патогномонічна лише для тім’яних та тім’яно-скронево-потиличних структур, тоді як правостороння патологія приводить до появи значних дефектів незалежно від внтрішньопівкульної локалізації вогнища ураження. І кількісно, і якісно порушення просторових уявлень виступають тут генералізовано — в усіх можливих видах і формах.

У хворих з потиличними поразками лівої півкулі має місце деякий просторовий дефіцит, але він зазвичай виражений негрубо — у межах нижньої межі нормативних показників. Також дефіцит виявляється вибірково — у труднощах уявного обертання об’єкту та самостійного малюнку.

Цей факт свідчить про тісну міжфункціональну взаємодію просторових уявлень з мовним опосередкуванням та зверненням до закріплених у долготривалій пам’яті образів. Це ще раз акцентує «концептуальну участь лівої півкулі у зорово-просторовій діяльності» (Деглін В.Л.).

У ході дослідження хворих з локальними ураженнями мозку виявлена міжпівкульна дихотомія відносно актуалізації різних сторін просторової дисфункції.

Основний характерний для лівої півкулі патологічний радикал — зниження продуктивності та ефективності вказаних процесів. Патогномонічним для правої півкулі виявляється в першу чергу їх спотворення, превалювання побічної продукції, числені метаморфози, що відбуваються із зоровими образами як актуально, так і на слідах пам’яті.

Недаремно на рівні порушень довільної саморегуляції у випадках дисфункції лобних відділів лівої півкулі виявляється персевераторний синдром, а при правосторонніх гомотопічних поразках — конфабуляторний. Таким чином, виявляються специфічні півкульні способи актуалізації однієї й тієї ж психічної функції в нормі та патології.

Отриманий матеріал підтверджує концепцію Семмес про фокальну, дискретну функціональну організацію лівої півкулі та дифузну — правої. Це вірно, як і щодо інших психічних функцій, для правшів. У лівшів вказана дифузність специфічна як для правої, так і для лівої півкулі мозку.

З цієї причини обмежений відбір тих параметрів психічних процесів, які, з однієї сторони, є базовими, універсальними, з іншої — феноменологічно та методично адекватними для широкого впровадження. Проблема оцінки їх порушень представляє певні труднощі та, як і раніше, актуальна.

У зв’язку з цим була розроблена дана типологія, класифікація, що дозволяє більш системно, з опорою на єдину схему аналізу кваліфікувати багатий емпіричний матеріал.

Вивчення оптико-просторової діяльності у нейропсихології спирається на ряд методик: визначення часу на годиннику, орієнтування у схемі географічної карти, квартири, палати, розгляд групи фігур та складних зображень, перерахування крапок, ділення лінії, просторовий праксис, малюнок, копіювання та інші.

Так, у «Схемі нейропсихологічного дослідження» / Під редакцією А.Р.Лурія/ оптико-просторовий гнозис вивчається за допомогою завдань:

розпізнавання часу на годиннику,

розпізнавання часу на схематичному годиннику,

розстановка стрілок на «німому» циферблаті,

орієнтування у схемі географічної карти (позначення частин світу, добре знайомих міст, річок тощо),

малювання плану палати,

ділення лінії (наявність асиметрії) (Лурія А.Р., 1973).

Деякі з цих методик і понині успішно використовуються на практиці, тоді як окремі з них потребують модифікації і доповнення новими завданнями. Останніми роками з’явилися відчутні труднощі застосування проб, що вимагають для свого виконання закріплених у побуті навичок. З розвитком технічних засобів такі навички поступово нівелюються, маніпуляції більше не є універсальними. Такою, наприклад, є проба із «сліпими» годинниками, що має велику діагностичну цінність. Зважаючи на витіснення стрілочного годинника у побуті годинами з цифровою індикацією цей тест скоро втратить свою значущість.

Західна психологія зіткнулася з цією перешкодою набагато раніше. Для її вирішення був розроблений тест орієнтації ліній А.Бентона. Він є аналогічним визначенню часу за «сліпим» годинником, але як еталон містить не образ із закріпленого досвіду, а актуально пред’явлене зображення. Безпосередньо за стимульним матеріалом пред’являється малюнок, на якому випробовуваний повинен показати дві еталонні лінії. Можливий варіант замальовування ліній замість розпізнавання. При істотних затрудненнях стимульне зображення можна залишати для безпосереднього порівняння. Дана проба вважається незалежною від культурних відмінностей і рекомендується для діагностичних досліджень.

У «Стандартизованому наборі діагностичних нейропсихологічних методик» / Автори-укладачі: Л.І.Вассерман, С.А.Дорофєєва, Я.А.Меєрсон, Н.Н.Трауготт/ конструктивний праксис досліджується за допомогою наступних проб:

1. Складання з паличок за зразком 3-х фігур: квадрат, ромб, складна ламана лінія з 10 лінійних відрізків.

2. Малювання за вербальним завданням: зірки, будиночка, кубика, ромашки, людини, столу.

3. Змалювання 3-х об’ємних геометричних фігур: куб, піраміда, усічена піраміда.

4. Малювання 3-х фігур з перевертанням їх на 180 градусів у горизонтальній або вертикальній площині.

5. Малювання геометричних фігур і графічних стереотипів (за зразком) в лівому полі зору (Вассерман та ін., 1987).

Малюнок є одним із найважливіших експериментальних прийомів для визначення здібностей випробовуваного фіксувати просторові порушення. Але нерідко успішність малювання істотно залежить від рівня навчання. Укріплений навик зберігається нерідко й після значного зниження графічних здібностей в цілому. Таким чином маскується дійсний рівень просторових уявлень.

Якщо в нормі та при дисфункції лівої півкулі демонстрація зразка приводить до істотної елімінації дефекту, у хворих з правосторонньою локалізацією патологічного вогнища функція копіювання страждає більш грубо у порівнянні з самостійним малюнком.

У хворих як при гіпо-, так і при гіперфункції правої півкулі спостерігається поштрихове зображення та тенденція до зайвої реалістичності, деталізації, а часом і химерності малюнка. Аналогічний стан лівої півкулі, навпаки, приводить до максимальної схематизації, надумовності зображення.

Досвід показує, що при малюванні та копіюванні, що маскує просторовий дефіцит, роль можуть грати знання про предмет. У зв’язку з цим виникає необхідність у дослідженні процесу копіювання таких фігур, єдиною формою репрезентації у свідомості яких є симультанний образ.

Саме тому інформативною є методика копіювання фігур Рея-Остерріца та Тейлора.

Методика Рея-Тейлора представляє собою ефективний інструмент для дослідження зорово-просторових синтезів та побудови цілісного образу. Використання фігур Рея та Тейлора рекомендується для широкого впровадження через високу інформативність та сензитивність.

Діагност може значно збільшити отриману інформацію про стан зорово-просторових здібностей, якщо зафіксує не лише результат, але й процес копіювання фігури. Це досягається шляхом зміни у певній послідовності кольорових олівців або фломастерів через певні проміжки часу в ході змалювання.

Важливо також, щоб лист паперу, який пропонується для виконання завдання, перевершував зразок за розміром, щоб не обмежувати можливість вибору розміру та розташування малюнка. Це дозволяє виявити замасковану тенденцію до ігнорування якої-небудь частини перцептивного поля, відстежити стратегію сканування і т.д. Впродовж дослідження експериментатор має утримуватися від будь-яких зауважень.

Необхідною частиною дослідження є виконання малюнку, письма та копіювання правою та лівою руками. Цей методичний прийом довів свою цінність при вивченні міжпівкульних функціональних взаємодій як в умовах одностороніх церебральних поразок, так і при дисфункції (перерізанні) комісуральних систем мозку (Московичюте Л.І., Симерницька Е.Г., 1982). Впровадження його до схеми обстеження правшів та лівшів з локальними ураженнями мозку дозволило отримати низку фактів, які по-новому освітили специфіку мозкової організації психічної діяльності у право- та ліворуких індивідів, якісну перебудову міжпівкульних взаємодій у останніх (Семенович АВ., 2002).

Першою копіюється фігура Тейлора правою рукою, другою — фігура Рея-Остерріца — лівою рукою. У ряді випадків буває необхідно доповнити процедуру мономануальної діяльності обмеженням полів зору (наприклад, намалювати, скопіювати зразок, закривши спочатку одне, потім — інше око). Відстежування характеру монолатерального забезпечення графічної діяльності надає інформацію як про взаємодію півкуль мозку, так і про функціо- та системогенез людини.

Оскільки просторові уявлення мають складну багатофакторну будову, необхідно виділити декілька аспектів, кожен з яких може бути оцінений незалежно від інших і свідчити про стан окремої ланки складної функціональної системи. Аналіз отриманих при цьому даних дозволить оцінити специфіку внеску лівої й правої півкуль до здійснення оптико-просторової діяльності, удосконалити диференційно-діагностичну роботу, визначити питому вагу ланок, що постраждали та підлягають відновленню.

Пропонується наступна типологія блоків просторових уявлень, які по-різному випадають із нормального функціонування при ураженнях головного мозку:

стратегія оптико-просторової діяльності,

усвідомлене сприйняття цілісного перцептивного поля,

координатні уявлення,

метричні уявлення,

структурно-топологічні уявлення,

проекційні уявлення.

Стратегія оптико-просторової діяльності. При аналізі стратегії оптико-просторової діяльності інформацію дають і характер виконання різних експериментальних програм зорово-просторового гнозису, і спосіб зображення будь-якого запропонованого об’єкту, і проба перерахунку (крапок, геометричних фігур та предметів), і результат інтерпретації цілісних сюжетних картин.

За тестом Рея-Тейлора, виділяються основні види стратегії:

дедуктивна (нормативна) — з послідовним переходом від цілого до частин, фрагментів фігури;

пофрагментарна — з поелементним відтворенням одного фрагменту за іншим, з відносно вираженим вектором пересування від одного краю перцептивного поля до іншого;

хаотична — практично без чіткої послідовності дій.

Різні види розпаду нормативної стратегії патогномонічні для дисфункції правої півкулі. Тут вони носять первинний характер щодо оптико-просторового сприйняття на відміну від випадків поразки лобних відділів лівої півкулі, де вони вторинні. Лише у незначного числа пацієнтів порушення оптико-просторової діяльності повністю дезорганізовуватимуть процес.

Аналізується також напрям стратегії:

зліва-направо є базисним адаптивним механізмом сприйняття навколишнього світу у західній культурі;

зправа-наліво виявляється при спотворенні міжпівкульних взаємодій (у лівшів або при відповідній недостатності комісуральних структур головного мозку);

знизу-вгору — зміна напряму сприйняття та копіювання з горизонтальної на вертикальну вісь спостерігається при дисфункції середнього мозку.

Порушення усвідомленого сприйняття цілісного перцептивного поля. Лівостороннє ігнорування виникає при поразці правої півкулі або при порушенні міжпівкульних зв’язків (наприклад, при дисфункції мозолистого тіла). Правостороннє ігнорування свідчить про принципову зміну межгемісферних взаємодій (наприклад, за наявності чинника лівшества) у сторону функціональної амбілатеральності мозку на кірковому та/або підкірковому рівні.

Ігнорування приводить до зневаги (повної або у вигляді тенденції) до половини сторінки при читанні, аналізі сюжетної картини, малюванні, письмі. Малюнок та копіювання здійснюються лише у тій частині паперу, яка міститься у іншій половині перцептивного поля.

У випадках полімодального лівостороннього ігнорування спостерігається ознаки лівостороннього геміпарезу, ігнорування у кінестетичному та динамічному праксисі й тактильному гнозісі у лівій руці, читання правої половини будь-якого слова, зображення лише правої частини малюнку і т.п. Вони мають місце при локалізації патологічного вогнища у медіо-базальних відділах правої лобно-скроневої ділянки, як правило, із впливом на підкіркові утворення та комісуральні системи мозку.

Координатні уявлення про об’єкт. Дефект актуалізується у неправильному верхньо-нижньому й право-лівому розташуванні об’єкту та його деталів у просторі. Однією з найбільш характерних помилок при цьому є реверсія — дзеркальне перевертання стимулу при малюванні, копіюванні, написанні букв і цифр. Координатні уявлення порушуються при поразці і правої, і лівої півкуль. При безпосередньому маніпулюванні реверсії не зустрічаються — вони виникають при зверненні до образів пам’яті (у «сліпому» годиннику, пробі Бентона, роботі з географічною картою і т.п.) або при уявному обертанні (у пробах Хеда, копіюванні з поворотом на 180). Зміни координатних уявлень можуть протікати у вигляді не тільки 180-, але і 90-градусної розгортки.

Виявлення множинних реверсій (особливо при безпосередньому маніпулюванні) — знак неблагополуччя парної роботи півкуль мозку. При церебральних поразках у дорослих цей феномен виникає лише при локалізації патологічного вогнища у межах системи мосто-мозочка. Поза органічною поразкою його актуалізація свідчить у ретроспективі про суборганічний або функціональний онтогенез міжпівкульних взаємодій на рівні стволових утворень мозку. Випадки повних реверсій вказують на стійку зміну міжпівкульних взаємодій. Це виявляється у лівшів, при різних варіантах дизгенезії або агенезії мозолистого тіла.

90-градусний поворот, що спостерігається при копіюванні у лівшів, і дзеркальне письмо ліворуких пояснюються тим, що становлення у них міжгемісферних взаємодій на всіх етапах церебрального онтогенезу (включаючи зрілий вік) характеризується відносною автономією, функціональною роз’єднаністю півкуль мозку.

При звичайному нейропсихологічному обстеженні цей патофеномен виявляється лише при копіюванні складних симультанних фігур Рея-Тейлора.

Метричні уявлення. До недостатності метричних синтезів відносять помилки при оцінці відстаней, кутів та пропорцій, помилки на 5-10 хвилин при оцінці й розстановці часу на «сліпому» годиннику, аналогічні труднощі при виконанні тесту Бентона. Вони проявляються у недотриманні відповідності розмірів окремих елементів малюнку або об’єкту, який копіюється. Показовою метричною помилкою є також істотна нестиковка ліній і точок перетину. Дизметрії актуалізуються як «розфокусуванням» фрагментів еталонного образу за умови збереження адекватної його структури. Метричні помилки є патогномонічним знаком страждання правої півкулі.

Структурно-топологічні уявлення. Структурно-топологічні дефекти є наслідком зміни загальної, принципової схеми просторової будови предмету: руйнується його цілісний образ, частини й ціле його зміщені один відносно одного. У клініці локальних уражень головного мозку структурно-топологічні помилки виникають лише при поразці правої півкулі.

Проекційні уявлення. Недостатність проекційних уявлень виявляється труднощами передачі тривимірності об’єкту на площині. У цих випадках зображення об’єктивних просторових властивостей предмету замінюється малюнком в його ортогональній проекції. Дефіцит має місце й при відтворенні його невидимого контуру.

Вказані дефекти зустрічаються незалежно від латералізації патологічного вогнища. В цілому, проекційні уявлення формуються в ході встановлення зв’язків між мозковими гемісферами.

Для дисфункції правої півкулі специфічний наступний тип помилок, які пов’язані з недостатністю проекційних синтезів: при зображенні та копіюванні тривимірних об’єктів, відтворюються окремі їх сторони (грані) у розгорненому вигляді, немов би «розпластуючи» об’єкт на площині.

Для визначення здібностей випробовуваного фіксувати просторову структуру знайомого предмету як одного з основних експериментальних прийомів при клінічному обстеженні використовується малюнок куба або столу. Але через те, що успішність виконання істотно залежить від рівня навчання, маскується дійсне положення справ, оскільки закріплений навик часто зберігається і після значного зниження графічних здібностей в цілому.

Більш змістовну інформацію дає порівняння зображення куба або столу та схожого за будовою предмету (наприклад, телевізора), малюванню якого випробовуваний раніше не навчався. З метою ускладнення завдання використовується проекційне зображення будинку з великою кількістю деталей.

Неможливість перенести навик відображення третього вимірювання на новий малюнок свідчить про первинні порушення проекційних уявлень.

Таким чином, всі просторові уявлення або повністю актуалізуються правою півкулею (соматогнозис, метричні та структурно-топологічні параметри), або формуються (як координатні, проекційні уявлення, стратегія) в процесі парної взаємодії півкуль.

При ураженні головного мозку дефіцит перших патогномонічний для дисфункції правої півкулі, інші можуть супроводжувати поразку і правої, і лівої півкуль, або виникати на фоні розузгодження міжпівкульних взаємодій.

Фігура Тейлора

Фігура Рея-Остерріца