Нейропсихологічне дослідження жінок з галюцінаторно-маячним психозом

Л.О.Федосова

Київська міська психоневрологічна лікарня №3

Наукові дослідження останніх років підтверджують перспективність нейропсихологічного підходу до вивчення мозкового дефекту при шизофренії. Використання синдромного аналізу може сприяти як розумінню патофізіологічних механізмів дефекту у осіб з галюцінаторно-маячними розладами, так і відпрацюванню нових підходів до психотерапевтичної корекції даної категорії хворих.

Нами було проведено обстеження 70 жінок у віці від 17 до 40,5 років (в середньому за виборкою — близько 32,5 років), які страждають на галюцинаторно-маячні розлади від 1,5 до 10 років. Хворі були обстежені за допомогою набору нейропсихологічних проб, які складались з сенсибілізованих проб, доповнених завданнями на дослідження мислення та конструктивного праксису. Латеральний профіль був побудований за допомогою Луганської карти латеральних ознак та Луганського сенсибілізованого опитувальника для визначення рукості (Чуприков А.П. зі співавт.,1987, 1994). Нейропсихологічний профіль психічної діяльності складався за результатами обстеження хворих за допомогою нейропсихологічної методики експрес-діагностики «Лурія -90» (Симерницька Е.Г., 1991). Вивчення конструктивного гнозису та праксису хворих на шизофренію проводилось за допомогою методики Рея-Тейлора (Семенович А.В., 2002).

У результаті дослідження латералізації в групі жінок, хворих на шизофренію, виявився наступний розподіл латеральних переваг (у порівнянні з представниками контрольної групи, зазначеними за норму): «ППП» — 45% (45,9%- у контрольній групі),«ПЛП»- 40% (35% — у контрольній групі), «ППЛ»-5% (5%- у контрольній групі), «ПЛЛ»- 10% (3,6% -у контрольній групі).

Представників груп ліворуких «ЛЛЛ» і ліворуких зі змішаними варіантами сенсорної асиметрії «Лзм» серед вибірки жінок, які страждають

на галюцинаторно-маячні психози, не зустрічалось взагалі, хоча серед здорових вони становлять відповідно 5,5% і 5%. Слід зауважити, що представники груп «ЛЛЛ» та «Лзм» вважаються «групою ризику» у плані виникнення логоневрозів, патохарактерологічних особливостей та інших явищ недостатності афективно-вольової сфери (Чуприков та інші, 2004).

Також спостерігалося зростання числа осіб із провідним лівим оком у сполученні із провідним лівим вухом (з 3,6%-у нормі до 10%-у патології). Серед інших характеристик представників групи «ПЛЛ» є наступна: знижена витривалість до несподіваних короткочасних психоемоційних навантажень (Клейн В.М., 1993), що підтверджує існування зв’язку між функціонуванням головного мозку (латеральної організації) та патогенезом такого психічного захворювання як шизофренія. В іншому показники латералізації в групі хворих були ідентичні даним з контрольної групи здорових («ППП», «ПЛП», «ППЛ»).

2. У результаті проведеного дослідження був побудований профіль психічної діяльності за усередненими показниками тестування осіб вибірки хворих на шизофренію, у якому фіксується підвищення за наступними шкалами:

стосовно до показників слухомовної пам’яті —

шкала 3 — сталість слухових слідів;

шкала 6 — впізнавання слів (порушення проявляються вербальними та

літеральними парафазіями);

шкала 7 — регуляція та контроль слухомовної пам’яті (порушення проявляються

персевераціями та побічними асоціаціями);

за показниками зорової пам’яті –

шкала 12 — сталість зорових слідів;

шкала 13 — межпівкульний перенос зорової інформації;

шкала 14 — регуляція та контроль зорової пам’яті (порушення у вигляді персеверацій та побічних асоціацій у зоровій продукції).

Загалом, виявлено істотне підвищення показників слухового, зорового й сумарного балів, що свідчить про зниження адаптивних можливостей центральної нервової системи мозку. Але виявлені збережені функції, а саме – обсяг слухомовної пам’яті, гальмування слухових слідів, відтворення заданого порядку слухових стимулів, відтворення звукової структури слів, обсяг зорової пам’яті, відтворення заданого порядку зорових стимулів, відтворення просторової конфігурації зорових стимулів, низький показник феномену дзеркальних рухів (ФДР) — особливо на початку захворювання можуть слугувати основою для побудування психокорекційної програми з метою попередження подальшого зниження основних життєвих функцій у даної категорії хронічно хворих людей.

3. За результатами проведеного дослідження конструктивного гнозису та праксису виявлено наступне:

1) дедуктивна стратегія (нормативна, з послідовним переходом від цілого до частки) при копіюванні фігур Рея-Тейлора застосовувалася хворими на шизофренію в 45%випадків,

пофрагментарна стратегія спостерігалася в 40% випадків, хаотична, практично без чіткої послідовності дій, — в 15% випадків.

Таким чином, розпад нормативної стратегії спостерігався в 55% випадків, тобто порушення стратегії оптико-просторової діяльності зустрічалося більше, ніж у половині випадків, що патогномонічно для дисфункції правої півкулі.

2) спостерігалися також різні випадки порушення усвідомленого сприйняття цілісного перцептивного поля:

лівостороннє ігнорування різного ступеня виразності проявлялося в 25% випадків, з яких в 10% випадків — при копіюванні правою рукою, в 15%-лівої. правобічне ігнорування зустрічалося набагато частіше: в 70% випадків, з яких правою рукою — в 40% випадків, лівої — в 15% випадків, правої й лівої одночасно — в 15% випадків.

Нормативне зображення спостерігалося в 5% випадків, з яких переважне число фігур зображувалося лівою рукою (3%), рідше — при копіюванні правою рукою (2%), в окремих випадках нормативне зображення відбувалось і правої, і лівою рукою одночасно.

Лівостороннє ігнорування (25% — у нашому дослідженні) виникає при поразці правої півкулі або при порушенні межпівкульних зв’язків (наприклад, при дисфункції мозолистого тіла).

Правобічне ігнорування (70%) свідчить про зміну міжгемісферних взаємодій.

Порушення координатних уявлень у вигляді реверсій спостерігалося в

25% випадків, що також характерно для стійкої зміни межпівкульних взаємин,

при локалізації патологічного вогнища в межах місто-мозочкової системи, при

різних варіантах дизгенезії або агенезії мозолистого тіла.

І, нарешті, метричні порушення спостерігались в усіх випадках (100%),

що є патогномонічною ознакою страждання правої півкулі.

Отримані нейропсихологічні дані відповідають результатам об’єктивних досліджень морфології та функціонування мозку при шизофренії.

В результаті проведеного нейропсихологічного обстеження жінок, хворих на галюцинаторно-маячний психоз, виявлені не лише вражені функції, а й збережені, на які можна спиратись при розробці психокорекційної програми. В цілому наше дослідження підтверджує перспективність нейропсихологічного підходу у психіатрії.